Dolce vita (акт другий)
Як готувати
Для тіста: 250 грам борошна, 125 грам вершкового масла, 100 г цукру, 1 яйце, дрібка солі.
Для крему: 200 грам хорошого сиру, 250 грам 33% вершків, 500 грам мороженої полуниці, цукор.
Тут вже не знаю навіть, з чого і почати. Чи то кран навмисне зламався, бо мужика в будинку давно не було, чи то просто мені полунички захотілося. Згадала, що телефон Славіка десь на шпалерах хімічним олівцем записаний. Прошлепала босоніж по мокрому підлозі, запнулася по шляху про щербатий емальований таз, відсунула убік холодильник і акурат за ним вичитала потрібний номер. Славік спочатку їхати не хотів, аж надто йому гирька пам'яталася добре ...
Але я твердо пообіцяла вести себе пристойно, і для більшої переконливості прибрала всі важкі предмети на балкон. Для себе теж вирішила, що троглодіт цей цього разу без м'яса обійдеться - посидимо, як нормальні люди, поп'ємо чайку, а я йому, як би випадково, про кран-то зламаний і намекну.Ну, замісила тісто. З борошна та яєць, як годиться, молочко там в холодильнику пропадало - туди ж влила. Сахару вирішила для мужика не шкодувати - худенький, дивитися боляче!
Так і хочеться нагодувати.
Щоб там нічого не подумали, на полуничку, про яку марила, розорилася, купила у торгашів на базарі. Вони її немитий морозять, і в пакетах продають, іроди. Гроші деруть за півкіло неміряна! Так зголодніла душа-то, просить ягідки - от і купила.
А щоб ящура НЕ підчепити, отварила її в сиропі.
Правда по телевізору кажуть, що він в м'ясі водиться, але хто їх знає, мож їх корови і полуницю жеруть. Це ж не наша село, де на цілий корівник один стіг сіна на рік видают.Ну так про полуницю - отварила її в сиропі зі склянки води і склянки цукру, не довго, з годинником не стояла, але судячи з нашого з Манькою розмови, що не більше п'яти хвилин. З нею я довше не розмовляю - її козел завжди через п'ять хвилин дроти біля телефону обриває.
Вимкнула, пішла сир через сито протирати.
Сир я з кефіру роблю, в магазинах не купую, вони там казна-що додають, почитала якось, що на пачці написано - два тижні потім валер'янку пила. Мені за шкідливість на роботі кефір дають, от з нього і роблю.
А ось вершки купувати довелося. Корову ж будинку не поставиш. Курей вирощувати на балконі - ще туди-сюди, але вони у мене попередохлі цієї зими чогось.
Дістала міксер фірмовий, з-під накрохмаленої серветки, збила вершки до міцної піни, додала туди сирок протертий і полуницю з сиропом вилила.
Перемішала все, значить, почала коржі піч. Тісто вистоялося якраз - саме воно, розділила його на дві частини, хотіла було качалкою розкачати, але згадала, що і її теж на балкон сунула. У, блін, весна, а морозище на вулиці, дай Бог ... Скоріше духовку включати, поки тісто розкочують - зігріватися буду. Коржі пекла по черзі, який з них дном буде, який кришкою - не важливо. Головне, не переплутати, той, який кришкою буде, треба потім кутами нарізати.
Рецепт складний якийсь, Манька в журналі знайшла. Вона три рази телефонні дроти пов'язувала, поки мені його розповіла. На нижній корж виклала весь крем, а зверху, будиночком, куточки склала. Прям як шатро Шехерезади вийшов. Те, що треба.
Приготувалася, як дура, все передбачила, а цей херувим навіть без інструменту приїхав. Я йому кран показую - мовляв, полагодь. А він плечима знизує, каже, мовляв, попереджати треба було. Ну я і .. погарячкувала малість, спочатку краном огріла, а потім тортом пригостила. Свіженьким. Хто б мені таку маску для морди обличчя зробив - полуницю да з вершками. А цей ще й незадоволений залишився. Ех, жіночки, піду Маньці дзвонити - поплачуся. Нехай хоч на каву запросить, кран-то мені так і не полагодили ...
Світлана Орел [email protected] //NewsPepper.ru
