М'ясна трагедія (акт перший)
Як готувати
Всі одна да одна ... Скільки можна! Вирішила покликати в гості чоловіка. Чого мені не сиділося спокійно перед телевізором в теплих капцях і м'якому халаті? Пила би собі чай з блюдечка, дивилась би «Ментів», так ні ж ... Як жінка порядна, я вирішила покликати в гості неодруженого чоловіка. Та й подумати не могла, що вечір закінчиться саме так. Дівоньки! Майте на увазі, неодружені мужики практично завжди голодні!
Вперше я побачила Славку в фотокомікси, ух як сподобався! Стрункий, високий - ну просто мрія. Думаю, дай-но теж здивую «зірку інтернету». Вирішила зготувати м'ясо. Ну, думаю, в першу чергу їжа повинна бути легкою. А інакше як? Засне ж завчасно! По-друге, вона повинна давати енергію. З «Лізи» дізналася, щоб сила чоловіча була ого-го, треба горіхами волоськими їх підгодовувати. Але горіхів в будинку не знайшлося, а допіру я як раз купила на базарі кульок насіння. Ну, думаю, що ж, гірше-то навряд чи буде. Знала б я, що творю ... але, про все по порядку. З усіх можливих видів мяс зупинила свій вибір на курячому філе.
Виполоскала його, розумієш, в яєчному, вибачте, льезоне, з яєць, молока і солі, і давай вмочати філей в насіння. І з того боку, і з цією, і з тієї, і з цією ... Замечталась прям - все насіння винищила. Досить, кажу собі, пора смажити, а той час підтискає. Ну обжарила швиденько з двох сторін, кура - хороше м'ясо, смажиться недовго, по парі хвилин з кожного боку, та й більше-то ніяк не можна: пересушиться - мужик сердитий буде.
А навіщо нам сердитий? Нам сердитий не потрібен. Ми ж, баби - народ жалісливий. Хлібом не годуй, дай подбати про кого-небудь, ну приголубити там, обігріти, обібрати трошки .. Ой, дівоньки, вибачте, заговорюватися від хвилювання стала. Тому як до самого, що ні на є фіналу драми підходжу. Ну, накрила стіл. Все як годиться: хліб нарізала, чекушку дістала, губи підмалювати. Села, значить, чекаю. Годину чекаю, два - нема. Я прям занепокоїлася. Куди ж пропав-то, думаю, молодець, даремно що ль парілась біля плити? Гаразд, на третій годині дзвінок. Я вже було дрімати почала, руки-ноги затекли - відсиділа.
Дошкутильгала до дверей, у вічко виглядаю - варто сердешний. Я, було, звичною справою за качалкою ломанулась, але вчасно схаменулася. Зробила вигляд, що не помітила запізнення, скорчити радісну міну, відкриваю, значить, двері. Зараз я от думаю, а добре, що двері на кухню закрита була, а то побачив би м'ясо відразу, і підлоги б, гад, затоптав свежепомитие. Стоїмо, значить, обидва тримаємося (бачимо щось одне одного, піди, в перший раз), мнем, за руку привіталися, я йому - проходьте, мовляв, милий гість, чим Бог послав, попоїли. І що тут почалося! ... Свій шматок заковтнула, що не жуючи, відразу! І тут же, паразит, в мій вчепився! Та не на ту напав! Не дарма у мене гирька пудова під рукою завжди стоїть .... Правда, тепер Славік до мене в гості не ходить, і мене до себе не кличе. Ось така, дівоньки, повчальна історія. Що смачно готувати, часом, загрожує боком ...
Світлана Орел [email protected] //NewsPepper.ru
