Лобіо від Зоряни

Отже, сночі замочуємо червону квасолю, вранці зливаємо воду, заливаємо свіжою холодною водою, сюди ж, відразу ж кладемо цибулину, розрізану на 4 частини, кілька зубків часнику, кілька поламаних стеблин молодого селери (якщо є), груба частина пучка кінзи (гілочки, але не листочки), додаємо кілька ложок рослинного масла, закриваємо кришкою і варимо на повільному вогні дуже довго (поки всі овочі не перетворяться в щось однорідне) .Коли квасоля (грузинською це і є лобіо) буде зовсім м'якою, додаємо аджику солону , ароматну, потім кладемо цо (це така кислота, яку можна замінити ложечкою оцту), солимо, знімаємо з вогню і мнём до більш-менш однорідного стану (в сучасних умовах можна скористатися кухонним комбайном). Повертаємо суміш назад в каструлю, додаємо дрібно порізані листочки кінзи (пам'ятаєте, вони у нас залишилися), доводимо до кипіння, помішуючи і знімаємо з вогню.

Якщо хтось не полінується і приготує точно за моїм рецептом, обов'язково скаже спасибі і побажає всього хорошого.

Вибачте, що не уточнила на рахунок консистенції лобіо. Якщо википіло багато рідини, лобіо не варто м'яти (воно буде сухим, так як на наступний день воно загусне ще більше), а варто додати воду. Коли лобіо буде готове, воно має бути як густий суп-пюре. І запам'ятайте, лобіо готують багато, так як на другий і на третій день воно набагато смачніше, ніж в день приготування. І їдять його з мамалигою (густий кашею з кукурудзяної крупи, звареної без масла і солі до стану, при якому її можна їсти руками і каша не повинна до них липнути), або просто з хлібом.